1.
її малював
рікою зі світла
невинні слова
літали на мітлах
і кутики губ
не сум роздягали
тремтіли від згуб
невпинного шалу
приспів
хай серденько знає
де стежка
у рай
пташина душа
в’є гнізда
де тихо
іди
не минайся
світи
не вгасай
іскриною мрії
краплиною втіхи
2.
хай осені сплін
лягає на плечі
у неї
є він
вона
його втеча
від злих язиків
і друзів нещирих
ще губи
п’янкі
хвилини
не сірі
приспів
3.
і світла ріка
його поглинала
і бігла рука
порогами шалу
зникали слова
мов іній в осонні
він рай сповивав
в ажурне безсоння
приспів
3 Грудня, 2015