Автор: Людмила Юферова
Перевод Инессы Соколовой
КОЛОДЕЦ
http://www.stihi.ru/2016/01/15/4715
Из давних лет – печальных двух столетий –
Прапрадедов ещё колодец жив.
Присел в сугроб, а зимний снежный ветер
Укрыл с лихвою, сил не пощадив.
Его душа стремится к небосводу,
Пока в зрачках луч солнца не затух.
По краю лёд, заглядываю в воду
И вместе с ветром вороток кручу.
Колодец удивлён, он рад, ликует,
Давненько рядом не было людей,
Припомнил всё: влюблённых поцелуи,
И сотни уст, и тысячи очей.
Раздумья к землякам и Богу манят…
Зима пуховым пледом снег кладёт…
Сегодня от колодца только память
Ко мне с пустыми ведрами идёт…
Оригинал на http://www.stihi.ru/2016/01/14/6501
КРИНИЦЯ
В полоні двохсотлітньої зажури
Криниця прапрабатьківська дріма.
Вона присіла в сніжні кучугури,
Які так щедро кинула зима.
Її душа зліта до небозводу,
В зіницях промінь сонця не затух,
Окрай цебрин – химерні скельця льоду,
І корбу крутить вітер-відчайдух.
Дивується криниця і не знає,
Чого так довго не було людей,
Вона ж усіх в обличчя пам’ятає,
І сотні вуст, і тисячі очей…
Думки про земляків до Бога манять…
Зима на ковдри білий пух пряде…
Сьогодні від криниці тільки пам’ять
Із відрами порожніми іде…
2-й вариант перевода см. на http://www.stihi.ru/2016/01/17/10766