урывками, меж суматохой
пишу доверчивые строки –
о вешних травах и цветах
в теплом разбуженных садах…
клубочком катится столетье –
стучит по крыше дождик летний,
лесные ручейки журчат,
мать учит песенкам галчат.
настанет осень – листья клёна
забудут свой наряд зелёный,
зардеют празднично, и вслед
зима расстелет белый плед.
а снег то хлопьями, то крупкой,
тепло души зимой так хрупко,
но власти я тоске не дам,
смех – вот леченье стылых драм!
и пусть со злом не стихла битва,
хранит меня моя молитва,
я верю в истину простую
и чудеса сама рисую!
*
У проміжках між метушнею
Пишу довірливі рядки -
Про трави, квітки з комашнею,
Весни буяючі садки ...
Природи котяться клубочки -
Б'є дощик літній у дахи,
Бешкетно дзюркотять струмочки
І спів настроюють птахи...
А восени - листки кленові
Святково скрізь замайорять -
Відкриють шлях нагоді новій
Зимові шати примірять !
Сумним, навальним і лапатим -
Буває взимку різним сніг...
Відкину геть душевні грати -
Впущу тепло, веселий сміх !
Хоча із злом не вщухла битва, -
У гойність вірую краси !
Спасає хай - моя молитва !
Мої мальовані ліси !
http://www.stihi.ru/2016/01/25/2603