Оригинал:
Повір, коханий... http://www.stihi.ru/2016/04/27/4765
Маргарита Метелецкая.
Повір, коханий , так Тебе люблю,
Як сонечко після снігів травичка !
То не облуда , не буденна звичка ,
Котрі давно в колишньому топлю...
На ранок , ревно півні будять люд
Заливчастим : "Ку-ка-рі -ку !" в окрузі,
А я - чапію на рожевій смузі
І ніжності солодкі в простір ллю...
Мій Зверхнику !* Якби тепер не Ти ,
На порох вмить мої би стерлись мрії !
А так - ховаю усмішку під вії,
Благаючи душевної цноти...
Про долю не питаю у свічада -
Усе в Твоїх руках - сконання і початок...
Зверхник* - Володар, Владика
Поэтический перевод с украинского С. Жуковой:
Поверь, любимый, так Тебя люблю,
Как солнышко после снегов травинка!
Не лицемерю, каждый миг – новинка,
Давно обман в минувших днях топлю...
С утра заливистым "Ку-ка-ре-ку!"
Прилежно петухи округу будят,
А я застыла – так рассвет текуч,
Что хочется раздать до капли людям...
Владыка мой! Когда б не Ты, мечты
Давно б смешались с пылью придорожной!
А так – молю душевной чистоты,
в ресницах прячу счастье непорочно...
Гадать о доле у зеркал не стала –
В Твоих руках кончина и начало...
27.04.16
-------------
Фото автора перевода.