МАРГАРИТА МЕТЕЛЕЦКАЯ
Повiр, коханий...
(http://www.stihi.ru/2016/04/27/4765)
------------------------------------------
Повір, коханий , так Тебе люблю,
Як сонечко після снігів травичка !
То не облуда , не буденна звичка ,
Котрі давно в колишньому топлю...
На ранок , ревно півні будять люд
Заливчастим : "Ку-ка-рі -ку !" в окрузі,
А я - чапію на рожевій смузі
І ніжності солодкі в простір ллю...
Мій Зверхнику !* Якби тепер не Ти ,
На порох вмить мої би стерлись мрії !
А так - ховаю усмішку під вії,
Благаючи душевної цноти...
Про долю не питаю у свічада -
В Твоїх руках - і вічність , і початок...
Зверхник* - Володар, Владика
***************************************
Я так... я так Тебя люблю, поверь!
Как снег пробившая травинка - Солнце!
То не притворство, не привычка вовсе,
Так было в прошлом, только не теперь...
Усердны петухи, что поутру
Нас будят, кукарекая в росе,
А я - пою на розовой заре
И нежность сладкую в пространство лью.
Владыка мой! Когда б теперь не Ты,
На порох вмиг мои б истёрлись грёзы!
И прячу я улыбку там, где слёзы,
Не находя душевной чистоты...
Что зеркало мне скажет о судьбе!
Моя судьба - в Твоих руках... В Тебе.