«АНГЕЛ-ХРАНИТЕЛЬ»
Александр Александрович Блок (1880-1921 г.) http://www.stihi.ru/2014/11/07/5011
Перевод с русского на украинский язык: Николай Сысойлов
Перевод с русского языка на болгарский язык: Красимир Георгиев
============================ Александр Блок
============================ АНГЕЛ-ХРАНИТЕЛЬ
============================ Люблю Тебя, Ангел-Хранитель во мгле.
============================ Во мгле, что со мною всегда на земле.
============================ За то, что ты светлой невестой была,
============================ За то, что ты тайну мою отняла.
============================ За то, что связала нас тайна и ночь,
============================ Что ты мне сестра, и невеста, и дочь.
============================ За то, что нам долгая жизнь суждена,
============================ О, даже за то, что мы – муж и жена!
============================ За цепи мои и заклятья твои.
============================ За то, что над нами проклятье семьи.
============================ За то, что не любишь того, что люблю.
============================ За то, что о нищих и бедных скорблю.
============================ За то, что не можем согласно мы жить.
============================ За то, что хочу и не смею убить –
============================ Отмстить малодушным, кто жил без огня,
============================ Кто так унижал мой народ и меня!
============================ Кто запер свободных и сильных в тюрьму,
============================ Кто долго не верил огню моему.
============================ Кто хочет за деньги лишить меня дня,
============================ Собачью покорность купить у меня...
============================ За то, что я слаб и смириться готов,
============================ Что предки мои – поколенье рабов,
============================ И нежности ядом убита душа,
============================ И эта рука не поднимет ножа...
============================ Но люблю я тебя и за слабость мою,
============================ За горькую долю и силу твою.
============================ Что огнем сожжено и свинцом залито –
============================ Того разорвать не посмеет никто!
============================ С тобою смотрел я на эту зарю –
============================ С тобой в эту черную бездну смотрю.
============================ И двойственно нам приказанье судьбы:
============================ Мы вольные души! Мы злые рабы!
============================ Покорствуй! Дерзай! Не покинь! Отойди!
============================ Огонь или тьма – впереди?
============================ Кто кличет? Кто плачет? Куда мы идем?
============================ Вдвоем – неразрывно – навеки вдвоем!
============================ Воскреснем? Погибнем? Умрем?
============================ 1906 г.
============================ http://www.stihi.ru/2014/11/07/5011
-----------------------------------
АНГЕЛ-ХРАНИТЕЛЬ
-----------------------------------------------
(перевод с русского на украинский язык: Николай Сысойлов)
***
Люблю Тебе, Ангел-Хранитель у млі.
У млі, що зі мною завжди на землі.
За те, що зі мною ти поруч була,
Що ти таємницю мою відняла.
За те, що зв’язала нас тайна стара,
Що ти наречена, дочка' і сестра.
За те, що з’єднав наші долі сам бог,
Що ми – чоловік і дружина – удвох.
За пута мої і закляття твої.
За те, що над нами прокляття сім’ї.
За те, що не любиш того, з чим дружу,
За те, що про вбогих і бідних тужу.
За те, що блаженне життя не про нас.
Що хо'чу я вбити й не смію всякчас –
Помститися тим і мечем, і вогнем,
Принижував хто мій народ і мене.
Хто сильних і вільних замкнув у тюрму,
Хто довго не вірив у гніву сурму.
Хто хоче від мене сховати зорю,
Собачу покірність купивши мою…
За те, що слабкий, все повз волі робив,
Що предки мої – покоління рабів.
І ніжності трутою вбита душа,
І рабська рука не підніме ножа…
Люблю я тебе' і цю слабкість мою
У долі гірко'ї вогнем відмолю.
Що спаяне серцем, вогнем молитов –
Того розірвати не сміє ніхто!
З тобою злітав я у зоряну вись –
З тобою у чорну безодню дививсь.
Двоякі усім нам накази судьби:
Ми вільні є душі! Ми злі є раби!
Корись! І дерзай! Не покинь! Не зійди!
Попереду – світло чи мряка біди?
Хто кличе? Хто плаче? Зі мною ти йдеш?
Удвох – нерозривно – крізь час всіх мереж!
Воскреснеш, як я? Чи помреш?
***
Николай Сысойлов,
06.09.16
Коллаж мой – на основе фото из интернета
=============
С ударениями
-----------------------------------
А'НГЕЛ-ХРАНИ'ТЕЛЬ
-----------------------------------------------
(перевод с русского на украинский язык: Николай Сысойлов)
***
Люблю' Тебе', А'нгел-Храни'тель у млі.
У млі, що зі мно'ю завжди' на землі'.
За те, що зі мно'ю ти по'руч була',
Що ти таємни'цю мою' відняла'.
За те, що зв’яза'ла нас та'йна стара',
Що ти нарече'на, дочка' і сестра'.
За те, що з’єдна'в на'ші до'лі сам бог,
Що ми – чолові'к і дружи'на – удво'х.
За пу'та мої' і закля'ття твої'.
За те, що над на'ми прокля'ття сім’ї'.
За те, що не лю'биш того', з чим дружу',
За те, що про вбо'гих і бі'дних тужу'.
За те, що блаже'нне життя' не про нас.
Що хо'чу я вби'ти й не смі'ю всякча'с –
Помсти'тися тим і мече'м, і вогне'м,
Прини'жував хто мій наро'д і мене'.
Хто си'льних і ві'льних замкну'в у тюрму',
Хто до'вго не ві'рив у гні'ву сурму'.
Хто хо'че від ме'не схова'ти зорю',
Соба'чу покі'рність купи'вши мою'…
За те, що слабки'й, все повз во'лі роби'в,
Що пре'дки мої' – поколі'ння рабі'в.
І ні'жності тру'тою вби'та душа',
І ра'бська рука' не підні'ме ножа'…
Люблю' я тебе' і цю сла'бкість мою'
У до'лі гірко'ї вогне'м відмолю'.
Що спа'яне се'рцем, вогне'м молито'в –
Того' розірва'ти не смі'є ніхто'!
З тобо'ю зліта'в я у зо'ряну вись –
З тобо'ю у чо'рну безо'дню диви'всь.
Двоя'кі усі'м нам нака'зи судьби':
Ми ві'льні є ду'ші! Ми злі є раби'!
Кори'сь! І дерза'й! Не поки'нь! Не зійди'!
Попе'реду – сві'тло чи мря'ка біди'?
Хто кли'че? Хто пла'че? Зі мно'ю ти йдеш?
Удво'х – нерозри'вно – крізь час всіх мере'ж!
Воскре'снеш, як я? Чи помре'ш?
***
Николай Сысойлов,
06.09.16
Коллаж мой – на основе фото из интернета
=============
АНГЕЛ-ПАЗИТЕЛ
(перевод с русского языка на болгарский язык: Красимир Георгиев)
Обичам те, ангел-пазител в мъглата.
В мъглата завинаги с мен на земята.
Затуй, че ти светла невяста ми бе,
затуй, че ти моята тайна отне.
Затуй, че нас тайна и нощ ни събра,
че ти си невяста, сестра, дъщеря.
Затуй, че бе в дълъг живот светлина,
о, даже затуй, че сме мъж и жена!
За твойте магии и моя хомот.
Затуй, че проклятия тегнат над род.
Затуй, че обичаме разни неща.
Затуй, че скърбя, нищетата не ща.
Затуй, че изчезват съгласие, твърд.
Затуй, че желая нечия смърт
и мъст – за студен малодушен овен,
без жал унизил и народа, и мен,
натикал свободни и силни в затвор,
невярващ на волния пламенен взор;
желаещ да бъдем покорни, добри
и кучешка вярност да купи с пари...
Затуй, че съм слаб, примирен и смирен,
предците ми роби са пример за мен,
лей нежна отрова в душата немощ
и няма да вдигне ръката ми нож...
Но обичам те даже със слабост и крах,
с горчивата участ и ангелска прах.
Туй, което е клето с олово и жар,
не ще го разкъса злокобникът стар!
С теб гледахме заедно тази зора –
с теб в черната бездна аз поглед горя.
И с двойнствена мярка съдба ни дели:
Свободни души сме! Ний роби сме зли!
Покорствай! Дерзай! Остани! Изчезни!
Тъма или огън след дни?
Кой вика? Кой плаче? Къде сме, къде?
Ний двамата – заедно – двама вовек!
Възкръсваме? Гинем? Ще мрем?
http://www.stihi.ru/2014/11/07/5011
Красимир Георгиев
================
Коллаж мой – на основе фото из интернета