http://www.stihi.ru/2016/10/07/6636
Оригинал:
А «бабине літо» дівоче, тендітне,
Струнке, невловиме, веселе і тепле.
Дзвенить каблучками та посмішки-квіти
Зриває, вінком виплітаючи стебла…
Летить павутинням в прозорі вітрини.
У платях ажурних стоять манікени,
І мріють про легість таку ж, янголину,
Бо вже надоїли застій і буденність…
Чіпляюься нитки тонкі за дерева,
Листочки звисають, кружляють, мов дзиґа…
Дан час, як у школі найдовша перерва,
Щоб перечитати улюблену книгу,
Щоб хиби простити: свої й кого-небудь,
Щоб вдячні слова відпустити на крила:
Тісна клітка тіла, і хочеться в небо,
І звідти кричати «кохаю» щосили!
Якщо хтось пішов і назад не поверне –
Забудь, не сумуй, адже «бабине літо»
Танцює, і ти завальсуй по поверхні
Асфальту, мини, що уже пережито…
Відчуй насолоду від барв і повітря,
Злови павутинку і втримай на щастя,
Яким необхідно життя оповити.
Не бійся, тобі неодмінно це вдасться!
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
А бабьего лета тревожны и хрупки
Приметы…тепло его не показное.
Звенит каблучками, цветы, что улыбки,
Срывает, венками сплетает, хмельное…
Летит паутинкой к заоблачной сини.
И в платьях ажурных стоят манекены,
Мечтают про ангелов лёгкость и силу,
А не миражи золотые Маккенны…
Цепляется нитей прозрачных знаменье,
Листочки свисают, кружатся юлою…
Есть шанс, как на школьной большой перемене,
Любимую книгу прочесть под полою…
Ошибки простить чтоб – свои ли, чужие
И слов благодарности вызволить крыла:
Тесна клетка телу, и – за рубежи ей!..
С небес прокричать бы «люблю» что есть силы!
А кто-то ушёл навсегда, безвозвратно –
Забудь, не грусти, и пока бабье лето
Танцует, – вальсируй и ты по асфальту,
Отринь, что просроченным стало билетом…
...От красок, ветров наслажденье ловите,
Поймав паутинку, держите на счастье,
Каким все на свете денёчки обвить бы…
Не бойся, тебе непременно удастся!
Аватар Автора оригинала