Дар’я Дорошко
(переклад з білоруської мови)
Ніч усю краплинки стукотять у шибку,
Сумно нарікають: доля підвела.
Золоту шукали серед неба рибку —
Бачили ту рибку, поки не втекла,
Крапельок сестрички, лагідні сніжинки,
Що заснули взимку під вікном моїм...
- Нащо ж вам, малесеньким, знадобилась рибка?
- Здавна мрію маємо про гостинний дім.
Безпритульні сироти, летимо крізь присмерки.
Падаємо долу ми, вдарені о скло.
Вірші нам присвячують навіть люті критики,
Тільки не запрошують в хату, у тепло.
Відхилила квіти я, відчинила шибку:
«Здрастуй, любий дощику, ось моя долонь.
Годі ображатися! Та заходь вже швидко!
Я тобі дарую свій найкращий сон!»
Сон пра дождж
http://www.stihi.ru/2016/09/07/2952
Дар’я Дорошко
Ночку ўсю дажджынкі стукаюцца ў шыбу,
Неяк апантанна скардзяцца на лёс:
Не знайшлі ў нябёсах залатую рыбу —
Тую, што калісьці бачылі ў мароз
Родныя сястрычкі, крохкія сняжынкі,
Што паснулі ў зімку пад маім акном...
— Ды навошта кропелькам залатая рыбка?
— Здзейсніць мару нашую пра гасцінны дом.
Вечна беспрытульныя, мы ляцім скрозь прыцемкі.
Стукаемся ў шыбіны, падаем на дол.
Прысвячаюць вершы нам нават злыя крытыкі,
Толькі ўсё адно ніхто не пакліча ў дом!
Расчыніла вокны я, адхіліла кветкі,
Працягнула дожджыку цёплую далонь:
— Не крыўдуй! Заходзь ужо ў госці да паэткі.
Запрашаю шчыра ў свой найпрыгожы сон!