* * *
Посади, братe мій, калину
Не на лузі, не біля хати.
Посади її там де сонце,
Де заснула навік наша мати.
Хай росте рясна та розкішна,
Щоби віттям до неньки хилилась,
А іще щоб душею чиста,
Щоби сни їй мамині снились.
Я зумію, я птахою стану
Й на могилу стану літати,
А калина ніжно, як ненька,
Буде мене у вітті гойдати.
Розповість мені що наснилось,
Що чекає, що ненька сказала,
Що гроза пройде стороною
Й сумувати мені непристало.
А іще нехай віттям обніме:
Я ж бо серцем видихну,- Мамо,
Як Тебе не хватає, рідна.
Ти закрила очі так рано.
Посади, братe мій, калину
Hе на лузі, не біля хати.
Посади її там де сонце -
Вічним сном там спить наша мати.
Валентина Силава (http://www.stihi.ru/2011/08/09/5810)
***
Посади, мой брат, калину
не на луге, не у дома.
Посади ее под солнцем,
где заснула мать навек.
Пусть она раскинет ветви
и ветвями к маме гнется,
и душой своей невинной
мамины читает сны.
Я сумею, птицей стану,
чтоб летать к родной могиле.
Я прижмусь к ветвям калины,
чтоб могла, как мать качать.
И расскажет сны калина,
утешая дочь и сына,
все, что может мать сказать.
Стороной минуют грозы.
И не стоит убиваться.
Грусть гоните, ей не место
даже в горестные дни.
А, когда обнимут ветви,
я, вздохнув, скажу сердечно:
«Мама, Вас нам не хватает,
как же рано Вы ушли…»
Посади, мой брат, калину
не на луге, не у дома.
Посади ее под солнцем
там, где мама спать легла…
Этот перевод я посвящаю всем нашим матерям...