так буває
є любов
і немає
і оголене тіло верби
у осінніх вітрах
затихає
скоро знов
повертаюсь
у непрохані очі юрби
так буває
без промов
промовляє
проникає куди не поглянь
те яке від пера
оживає
так немов
дика зграя
чорнокрилих у битві за рань
так буває
не знайшов
що шукаєш
тільки видихи сніжні журби
і знеструмлений страх
не чекає
перейшов
задихаюсь
у всім тім що так ніжно любив
так буває
бачить Бог
та не дбає
ти звикаєш до гри й покарань
не насінням добра
проростаєш
і вином
розбавляєш
те своє в сто химер перестань
так буває
без обав
наступає
безвінків'я на свіжі гроби
і не кожна гора
снить Синаєм
я не знав
гірко каюсь
наче листя любов розгубив
1 Грудня 2016