Падає-кружляє сніг,
Стежкою прямує дід.
Він зігнувся - на плечі
У торбині калачі.
Діда звірі привітали,
З радощів затанцювали,
І сміються, і співають,
А вовки собі зітхають.
"Ви чого такі сумні
Затаїлись там в пітьмі?
Калача не дав вам дід?
Чи танок ваш нам обрид?"
"Ні, - вовки відповідають, -
Нас на свято не пускають:
Ми забули взяти маски
В новорічну диво-казку.
Нас бояться! Що робити?
Там нас можуть ще й побити,
Але ми прийшли б на свято
Чемні, тихі, як ягнята".
Їх розмову дід підслухав,
Так прикрасив їхні вуха,
Що ніхто їх не впізнав,
І ніхто не проганяв.
Переклад російською мовою http://www.stihi.ru/2016/12/26/5959