свічка світлом ранить
виплакатись хоче
що потрібно пане
Охоронцю Ночі
чи душі напитись
солов'їних трелей
чи жалі розбити
об небесну стелю
чи ножі гострити
тихо наче шашіль
чи молитву шити
на надії наші
хто живе війною
той бідою зветься
кровію святою
серце запечеться
а воно як поле
маків що толочать
не ходи тим болем
оминай панотче
там чужих немає
тільки рідні діти
інших я не знаю
багряніших квітів
інших не тримаю
хочеш поділюся
де вітрів ховають
і як сльози ллються
он біжить остання
доганяє втрату
через покарання
вістоньку прокляту
вістоньку чорнішу
за твій плащ беззорий
вже не в силах більше
не ділитись горем
а як є у тебе
слово для відради
поділися з небом
наче димом ладан
хай воно вдихає
вилите із ртуті
всіх що відлітають
все що не забути
24 Січня, 2017