Хто вам сказав, що вірші – не живі?
Вони – живі, і кожен має серце.
Народжуються і живуть до смерті,
У когось – вічність, а у когось – вік...
Коли їх не читають – не живуть.
Коли читають – молоді і сильні.
Якісь – розкуті, а якісь – невільні,
Та кожен, хоч на мить, – про щастя суть.
Вони – мої частинки, плоть і кров.
І всі вірші – немов кохані пані:
Усі – мої, і всі – мої кохані.
І щорядок – то сповідь про любов...
.....................................
Соколова Инесса
Хто вам сказав, що вірші – не живі?
Вони – живі, і кожен має серце.
Народжуються і живуть до смерті,
У когось – вічність, а у когось – вік...
Коли їх не читають – не живуть.
Коли читають – молоді і сильні.
Якісь – розкуті, а якісь – невільні,
Та кожен, хоч на мить, – про щастя суть.
Вони – мої частинки, плоть і кров.
І всі вірші – немов кохані пані:
Усі – мої, і всі – мої кохані.
І щорядок – то сповідь про любов...
http://www.stihi.ru/2017/05/30/5013