ти цілуєшся... пристрасно, солодко...
наче в душу гарячий нектар,
між лопатками болісно-лоскотно,
іще мить і зметнуться крил'а....
поцілунок не тіла... а десь на дні..
із душі випускаєш вулкан...
мов лавина, несуться слова палкі,
і весь Всесвіт - в мені... океан...
десь у нетрях свідомості сіє дощ,
розум все прагне взяти в полон,
поцілуй мене...
зараз ми тільки вдвох...
на увесь цей страшний Вавілон...
06/17
надзвичайні подарунки від
Владимир Прохода "Кохання в нас"
http://www.stihi.ru/2017/07/27/98
Владимир Мироненко
"Словами моих предков про любовь 523-й Кремкрес"
http://www.stihi.ru/2018/06/13/9061