Автор: Миклош Форма, Украина
***
А я назвав дощем ці кілька теплих крапель.
І хай торочить хтось, що не такі дощі.
Я чую: у краплин – маленькі ніжні лапки,
і, значить, слово «дощ» – ледь чутно шепочи...
А я назвав віршем рядків відверту повість.
І хай повчає хтось, як пишуться вірші.
Окремо кожен вірш ледь чутно пише совість –
пиши і довіряй лиш шепоту душі...
А я назвав любов'ю кілька поцілунків.
І про кохання хай розказують вони –
всі ті, хто у житті не знали цих стосунків:
любов і поцілунки – лишаться мені...
http://www.stihi.ru/2017/08/20/8522
---
Перевод Инессы Соколовой (одобрен автором)
***
А я назвал дождем немного теплых капель,
хотя народ твердит, дождь вовсе не такой.
Представил, что у капли есть маленькие лапки,
и мысленно прошу: – «Ты пошепчи со мной!»
Поэзия моя есть откровений повесть.
Пусть кто-то буркнет мне, что это не стихи.
Отдельный каждый стих неслышно пишет совесть –
душевные стихи легки и глубоки.
Немного поцелуев могу назвать Любовью.
И о такой любви глаголет стих мой всем –
Для тех, кто не имел и не был в этой роли,
любовь и поцелуи останутся при мне...
http://www.stihi.ru/2017/08/21/6079