http://www.stihi.ru/2017/09/01/3604
Ночь приглушила звуки до пиано…
Качается фонарь погасший пьяно…
А в бархатцах мяучит кот голодный…
Сентябрьский ветер – он уже холодный…
Прикрыла окна, чтоб тепло сберечь мне,
Достала шаль, накинула на плечи.
Без солнца остывает подоконник,
И мысли бродят тихо, полусонно …
Превратности прошла все в женской доле,
Перемежаются в ней радости и горе,
Наслаиваясь негою и грустью,
Пугая опрометчивою сутью…
Неверие, о, Боже, ужасает,
Сомненья то бушуют, то стихают…
А Ты – огнистую колышешь Осень,
Меня Ты любишь в ней, Ты светоносен…
Оригинал
Ніч стишила всі звуки до піано...
Хитається ліхтар погаслий п'яно...
Нявчить у чорнобривцях кіт голодний...
І вересневий вітер дме холодний...
І вікна вже завбачливо прикриті ...
Відшукую я шаль у плинній миті,
Коли по охололім підвіконні
Снують мої думки принишклі й сонні -
Про ту зароблену жіночу долю,
Де сторінки то радості, то болю,
Що нижуться, неначе у намисто,
Полохаючи карколомним вмістом ...
Невірність, Боже, все мене жахає ,
Бо сумнів то розбурхне, то вщухає...
А Ти - вогнисту Осінь колихаєш -
Мене у ній ...божественно кохаєш!..
Иллюстрация из Интернета.