Оригинал:
http://www.stihi.ru/2017/11/12/11174
Природнє право – помста жінки:
Гучна, жорстока, та…відверта.
За ті слова: «Яке ж ти стерво!»
На щічках - жодної сльозинки.
До краплі вижате терпіння:
«Тебе немає, не існує!»
І погляд вгору: «Алілуя!»
Та ж як щемить у серцевині…
Чому? Кохання ще не вийшло,
Хоча вже тліє…надто довго…
І вже б вказала на дорогу…
І залишилася б у тиші…
Вона – простора домовина,
В якій похована і мстивість…
Жінки ображені - бурхливі,
Та не самі у тому винні!
Перевод Нины Уральской:
Месть дамы - хищная акула -
Шумна, жестока, откровенна.
Слова услышав:"Ну, ты стерва!",
Не побледнела, не всплакнула.
До капли выжато терпенье:
"Ты для меня не существуешь!"
И смотрит в Небо:"Аллилуя!"
Какая ж боль внутри, мученье...
Но почему? Любовь ведь дышит...
Хотя и тлеет...очень долго...
Ей указать бы на дорогу...
И тишину лишь слушать...слышать...
Она - большая домовина
В которой место есть и мести...
В обиде женщины - бесчестны,
Но в этом сами не повинны.