Людмила Юферова. Нічне
Сквозняк по форточке гуляет,
За тучу зацепился сон
И в пропасть нОчи вытекает
Дум растревоженный озон.
Вызванивают рифмы споро
О сталь ветрюги-палаша.
А за окном, прикрытым шторой,
Дрожит испуганно душа.
Стою, прижавшись к света сказке,
Что мягко с Месяца течёт.
А холод воздухом январским
Сжимает голое плечо.
А ночь — искусница в работе,
Почище чем маляр иной!
В полуисписанном блокноте
Жестоко стих кромсает мой.
С украинского 12.02.18.
Нiчне
Кватирка протягом регоче,
За хмару зачепився сон,
І витікає в прірву ночі
Думок розбурханий озон.
Видзенькують зірчасті рими
Об лезо вітра-палаша,
А за фіранками старими
Дрижить сполохана душа.
Стою, притиснувшись до світла,
Що м’яко з місяця тече,
А холод зимного повітря
Стиска оголене плече.
А ніч майстерна у роботі –
Вона художника незгірш!
У напівсписанім блокноті
Безжально мій шматує вірш.