Ліна Костенко. (нар.1930).Отак, як зроду, потаємно
Во все века мещане тайно, с тылу
Вдогонку шлют оскаленно лаи,
Не терпят мою бешеную силу, -
Я ненавижу слабости свои.
И сколько их! Я вся — как из печали.
Для ближних снЯта тысяча свитын*.
Как перед Лаврой Киевской — Почаев**,
Душа застыла перед всем святым.
Жужжат и жалят мириады версий.
Пускай! Не страшно: я сильна и зла!
Я знаю: слабость — это вид диверсий.
Я диверсанткой сроду не была!
*свитына — рубаха, сорочка
**Почаев — почаевский мужской монастырь в Волынской
области, второй по значимости после Киевской Лавры
* * *
Отак, як зроду, потаємно, з тилу,
Усіх міщан ощирені лаї
Ненавидять в мені мою скажену силу,
Ненавиджу я слабкості свої.
І скільки їх! Я зіткана з печалі.
Для ближніх знято тисячі свитин.
Коліна преклонивши, як Почаїв,
Стоїть душа перед усім святим.
Дзижчать і жалять міріади версій.
Ну що ж, нехай. Я сильна, навіть зла.
Я знаю: слабкість — це одна з диверсій.
А я ще в диверсантах не була.