Маргарита Метелецкая
Идёт спочил
http://www.stihi.ru/2018/08/11/2442
--------------------------------------
Переростає колір настрою
Із сиво-сірого... в зелений...
Барвистою втішаюсь айстрою ,
Ловлю дух осені червлений ...
І розчиняюся в емульсії
Добра та затишного світла ,
У мрійний Рай ведуть екскурсії,
Де йде невидима ловитва
Предвічного, завжди невловного
Життям витаючого птаха...
І крихти істинно коштовного
Чарівно воскресають з праху...
Всіх страхів реп'яхи, всі сумніви,
Як прах, спадають із хітона -
Смерек карпатських ніжні повіви
Бентежать душу безборонно...
І тануть в леготі пташиному,
Мов сни химерні пообідні,
Мої колошкання з провинами
І думи самоти безплідні...
Вже й Місяць...лампою кулястою -
Йде спочив...стежкою хвилястою...
***************************************
Настроя цвет в обличье новом -
Не серый, не седой... зелёный...
Любуюсь астрою садовой,
Ловлю дух осени червлёный...
И растворяюсь я в эмульсии
Добра и ласкового света...
В блаженный Рай ведут экскурсии -
Невидимо - ловцы поэтов.
Предвечна, неизменно-бренна
И жизнь... летающая птаха...
Крупицы истинно бесценные
Волшебно восстают из праха...
Колючки страхов всех, сомнения,
Как пыль, спускаются с одежды,
Карпатских ветров дуновенья
Смущают душу безудЕржно...
И тают в птичьем недоступье
Химерные дневные бдения,
Мои метания с проступками
В бесплодном дум уединенье...
Луна уж ... шаром серебристым -
Идёт в покой... тропой волнистой...