Йде спочив... Маргарита Метелецкая

Валентина Агапова
                http://www.stihi.ru/2018/08/11/2442

Сменился цвет у настроения
Из сизо-серого в зелёный…
Любуюсь астрой предосеннею,
Ловлю дух осени червлёный…

И растворяюсь в лёгкой взвеси я
Добра и благостного света,
Мечта уводит в путешествие
В Раю, где ловится извека

Та, никогда неуловимая,
Витающая Жизни птаха,
И крохам истинно любимого
Воскреснуть суждено из  праха…

Репьи и страхов, и сомнения
Спадают, словно пыль с хитона –
Карпатских елей нежно веянья
Струят в душе  неугомонно…

И исчезают в птичьем гомоне,
Как сон-химера предвечерний,
Переживанья о греховном ли,
Об одинокости ль безмерной…

Уже и месяц… лампой светится
Идёт покой… тропою месяца…

Оригинал

    Переростає колір настрою
    Із сиво-сірого... в зелений...
    Барвистою втішаюсь айстрою,
    Ловлю дух осені червлений ...

    І розчиняюся в емульсії
    Добра та затишного світла,
    У мрійний Рай ведуть екскурсії,
    Де йде невидима ловитва

    Предвічного, завжди невловного
    Життям витаючого  птаха...
    І крихти істинно коштовного
    Чарівно воскресають з праху...

    Всіх страхів реп'яхи, всі сумніви,
    Як прах, спадають із хітона -
    Смерек карпатських ніжні повіви
    Бентежать душу безборонно...

    І тануть в леготі пташиному,
    Мов сни химерні пообідні,
    Мої колошкання з провинами
    І думи самоти безплідні...

    Вже й Місяць... лампою кулястою -
    Йде спочив... стежкою хвилястою…

 Аватар художник Светлана Родионова