Людмила Юферова. Як хочеться до мами
Жизнь — может с полем шахматным сравниться:
Из радостей и горьких неудач...
Мне по ночам всё время мама снится
И с неба молвит: «Доченька, не плачь!»
А жизнь меня ломала и крутила,
Круша надежды, уводя с дорог...
Как часто неокрепшим моим крыльям
Ты посылала тёплый ветерок.
Проблем всегда в моей судьбе хватало.
Гнездились беды, как рои, звеня.
Тогда во мне ты веру укрепляла
И гнала прочь сомненья от меня.
Молитва пахнет ветром и бузками*,
Весенним духом вспаханных полей...
Как хочется душой прижаться к маме,
В её любви купаться и тепле.
От мыслей этих никуда не деться,
Кромсает душу память, как алмаз...
И я лечу в сиреневое детство,
Где мамы нежно обнимают нас...
*бузок - сирень
С украинского 06.09.18.
Як хочеться до мами
Життя – це чорно-біла шахівниця
Із радощів маленьких та невдач…
Тепер мені щоночі мама сниться
І з неба каже: «Донечко, не плач».
Коли мене життя дощами крило
І зводило надії нанівець,
Як часто під мої ослаблі крила
Ти посилала теплий вітерець.
Бувало, що проблем було надміру,
Гніздилися поразки, мов рої,
Тоді у мене ти вселяла віру
І проганяла сумніви мої.
Молитва пахне вітром і бузками,
Весняним духом пряної землі…
Як хочеться до мамочки, до мами,
Скупатися в любові і теплі.
Думки, думки, нанизані в намисто,
Болюча пам’ять – цяточка свята…
І я лечу у сонячне дитинство,
Де мама й досі ніжно пригорта…