Людмила Юферова. Куди ж ти, Жiнко-Осене?
Как быстро вянет осени краса.
И листья под ногами — бурой массой.
Ползут сквозь душу серым небеса -
И не остановить их ход ужасный.
Куда ты, тётка Осень, погоди!
Понежимся в раю ещё, помешкай!
Тлен сонный бабьим летом разбуди,
Болят мои года — твоя усмешка.
Пусти меня в твоих степей придел,
Позволь ещё дыхнуть восторгом воли,
Пока ещё мороз не загудел
И душу мне не прищемил до боли.
Пусти туда, где чащ и дебрей нет,
Где ждёт земля под травяным суконцем,
Иначе прокляну твой серый свет
Солнцем!
С украинского 05.11.18.
Куди ж ти, Жiнко-Осене?
Як швидко гасне осені краса,
І листя під ногами – буре тливо.
Течуть крізь мене сірі небеса –
І безмір цей спинити неможливо.
Куди ж ти, Жінко-Осене, куди?
Давай ще пораюємо хоч трішки!
Заснуле літо бабине збуди,
Бо так болить мій вік – твоя насмішка.
Пусти мене у просторінь степів,
Мій поводир зове мене на волю,
Допоки ще мороз не засопів
І душу не вколов до скрику й болю.
Пусти туди, де йдуть ліси врозбрід,
Де ще земля під трав’яним суконцем,
Бо прокляну твій посірілий світ
Сонцем!