Вечірній парк, задумливі дерева...
Послухаємо тишу, як колись
Здається, ось на лавці, біля клена
Ми в поцілунку першому злились.
Паслися тіні у зеленім листі,
Шептались тихо сутінки і сни,
І бігли хмарки легкі і перисті,
Чіпляючись за кучері сосни.
Ми вивчили напам’ять кожну стежку,
В обличчя знали, навіть, голубів.
А, пам’ятаєш, тут читали книжку,
А за кущем їжак ще шарудів?
Від згадок на душі так легко й тепло
І роки десь втекли через паркан…
Підемо, любий, поки ще не смеркло –
Прощалось сонце і лягав туман…
Перевод на русский С. Груздевой http://www.stihi.ru/2019/03/18/2626
Перевод И. Бобровицкого http://www.stihi.ru/2019/03/14/3073