http://www.stihi.ru/2019/03/13/9023
Оригiнал::
Вечірній парк, задумливі дерева...
Послухаємо тишу, як колись
Здається, ось на лавці, біля клена
Ми в поцілунку першому злились.
Паслися тіні у зеленім листі,
Шептались тихо сутінки і сни,
І бігли хмарки легкі і перисті,
Чіпляючись за кучері сосни.
Ми вивчили напам’ять кожну стежку,
В обличчя знали, навіть, голубів.
А, пам’ятаєш, тут читали книжку,
А за кущем їжак ще шарудів?
Від згадок на душі так легко й тепло
І роки десь втекли через паркан…
Підемо, любий, поки ще не смеркло –
Прощалось сонце і лягав туман…
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Вечерний парк, деревья утомлённы…
Мы тишину послушаем «на бис»
Мне кажется, на лавке возле клёна
Когда-то в поцелуе мы слились.
А тени от листвы, как будто небыль,
Шептались тихо сумерки и сны,
Бежали тучки перистые в небе,
За локоны цепляясь у сосны.
На память изучили ту сторонку
И голубей кормили не спеша…
Припомни: книжку ты читал негромко,
А за кустами ёжик всё шуршал.
...От тех воспоминаний в жар бросало,
Хоть лет минувших целый караван…
Пойдём, мой друг, покуда не смеркалось:
Не село солнце и не лёг туман…
Аватар Автора оригинала