Людмила Юферова.На порозi серденька твого
Юность затерялась за штормами,
Там, где море откровений бьёт.
То ли память сжалилась над нами,
То ли где-то ангел встречи ждёт.
Столько лет печали без ответа,
Истопталась обувь до черты...
То ли я пришла в твои рассветы,
То ли сам ко мне явился ты.
В грудь моей судьбы воткнуто жало,
Постоянно с нею боль моя.
Ах, как долго по тебе скучала
И изнемогала в грусти я.
Жизнь скрипит, как старая омела.
Сколько ж слёзы лить, ради чего?
Вновь стою нетвёрдо и несмело
На пороге сердца твоего.
С украинского 15.06.19.
На порозi серденька твого
Десь лишились юність за штормами
Й тепле море щирих почуттів…
Може, пам’ять зжалилась над нами,
Може, ангел зустрічі схотів.
Стільки років суму і мовчанки,
Стерлися підбори з підошов…
Я прийшла до тебе у світанки,
Може, й сам до мене ти прийшов.
У моєї долі гостре жало –
Вічний біль її не полиша.
Що ж так довго й щемко сумувала
За тобою стомлена душа?
А життя, як дерево скрипуче.
Скільки ж можна плакать і чого?
Боязко стою і нерішуче
На порозі серденька твого.