Людмила Юферова. Летiть, думки
Снежинок-ос гудят, поют рои -
Отчаянная, злая вереница...
И мысли липкие завьюжили мои -
Я не могу им запретить кружиться.
За горизонт летите мысли вдаль,
Усейте дерева златой пыльцою.
Вы душу мне изранили, как сталь.
Сочится рана болью золотою.
Скатаю со скамьи снежинки в мяч,
Снег протопчу, застыв в морозном хрусте...
Я мёрзну от потерь и неудач,
Воспоминаний и мелодий грусти.
С украинского 23.08.19.
Летiть, думки
Лапатих ос виспівують рої,
Збиваючись у білу колотнечу…
Думки смалкі розвихрили мої –
Хурделити я їм не заперечу.
Летіть, думки, в заобрійні світи,
Обсядьте густо золоті дерева.
Ви ж так зуміли душу напекти,
Що та, як рана, зболено-рожева.
Із лавочки змету синяву тінь
І витопчу сніги крихкі до хруму…
Я змерзла від невдач і від падінь,
Від спогадів і від мелодій суму.