На http://www.stihi.ru/2019/10/08/8300
Да разве к хитрости я склонна?
О нет! Всегда жила я скромно,
За благо била всё поклоны –
Иначе я себя не помню…
И вот уж изгнана из рая…
Кому мешала – вопрошаю?
Кому забот, что я летаю?
В кострище ветки собираю…
Огонь зажгу во славу Богу
Великий, пышный, горделивый!
И георгинов рву, что живы,
И в мыслях полечу к Чертогу
В покорности и покаянье…
Давно прикована страданьем.
Чи я крутила веремію?-
Старалася лишень велбити,
За всі дари поклони бити -
Інакше просто і не вмію...
І от тепер - банитка з раю...
Кому я вадила, спитаю?
Кому за клопіт, що літаю?
На ватру гілочки збираю...
Взгніщу вогонь - вітати Бога -
Величний, пишний і вспанялий!
Нарву жоржин, що не зів'яли,
І в думці рушу до Чертога
В алчбі покори і покути,
Давно хворобою прикута...