Людмила Юферова. Я не люблю залюдненi мiста
Мне многолюдье городов претит,
Для мыслей не хватает там простора.
Там из асфальта часто пень торчит,
Горят витрин цветистые узоры.
Там светофоры на углах слепят,
Огней игрой предупреждая властно.
И тысячи автомобилей в ряд
Несут, как реки, скоростные трассы.
Рябит в глазах цветная дребедень,
Её потоки будто вместе слиты.
И в небо удирая, каждый день
У небоскрёбов бьются биоритмы.
Спешу домой оттуда поскорей.
Мне город тесен, как душе землянка,
Поскольку я люблю простор полей,
Что тут поделать — я в душе селянка!
С украинского 31.10.20.
Людмила Юферова. Я не люблю залюдненi мiста
Я не люблю залюднені міста,
Де мало простору для мрій і думки,
Там дерево в асфальти уроста,
Горять вітрин барвисті візерунки.
Там світлофори блимають в очах –
Знервована вогнів пересторога,
І тисячі автівок на плечах
Несуть у справах швидкісні дороги.
Як мерехтить строката метушня!
Її потоки завчені і спритні.
І, в небо утікаючи щодня,
Пульсують хмарочосів біоритми.
Тому й спішу додому звідтіля,
У місті я – примхлива полонянка,
Бо я люблю і простір, і поля…
Що ж тут поробиш, як душа – селянка.