У той день, коли я пішов, вибухнула весна,
щоби вчинилося усе, що було сказано: імла, імла.
Ми разом поснідали. Нам розіслали білу скатертину
для створення відчуття спокою. Поставили свічку просто так,
заради свічки.
Ми їли, та знали: душа риби –
Це її пусті кістки.
Ми постояли іще раз над морем:
Хтось інший усе зробив та запакував за нас.
А кохання, – ті ліченні ночі –
немов рідкісні марки. Торкання серця
без спричинення йому болю.
Я мандрую легко немов молитви гебреїв,
піднімаюся легко, немов здіймаю очі – і перелітаю
у якусь іншу місцевість.
----------------------------------------------------
THE DAY I LEFT
The day I left spring broke out
to fulfill what had been said: darkness, darkness.
We had a meal together. They spread a white tablecloth
for tranquility. They put a candle for candle’s sake.
We ate and we knew: The fish’s soul
is his empty bones.
We stood once more by the sea:
Someone else already had made and filled everything.
And love – those few nights
like rare stamps. The touching of the heart
without leaving it hurt.
I travel lightly, like prayers of Jews,
rise simply like rising eyes and like a flight to some other place.
Translated by Ted Hughes and Yehuda Amichai