У моєї любові довге біле плаття
сну, безсоння, весілля.
Ввечері вона сідає до маленького столику,
кладе на нього гребінку, дві маленькі пляшечки
та щітку, замість слів.
Із безодні волосся, немов рибок, вона виловлює безліч шпильок
та кладе їх у рот, замість слів.
Я розсипаю її волосся, вона зачісує.
Я розсипаю їх знов. Що робити?
Замість слів вона засинає,
та її сон вже розпізнає мене,
він розгойдує її незрозумілі видіння.
Її живіт легко поглинає
усі гнівливі пророцтва
Кінця Днів.
Я пробуджую її: ми
інструменти важкого кохання.
INSTEAD OF WORDS
My love has a very long white gown
of sleep, of sleeplessness, of weddings.
In the evening she sits at a small table,
puts a comb down on it, two tiny bottles
and a brush, instead of words.
I dishevel her. She combs.
I dishevel again. What’s left?
She falls asleep instead of words,
and her sleep already knows me,
wags her wooly dreams.
Her belly easily absorbs
all the wrathful prophecies of
the End of Days.
I wake her: we
are the instruments of a hard love.
Translated from Hebrew by Chana Bloch