Я сидів у авто
позаду двох закоханих. Одна його рука –
на кермі, другою він обіймав свою дівчину.
Їх кохання було небезпечним не тільки для них.
Я розділяв з ними їх небезпеку, проте не кохання.
Пізно ввечері ми їхали від Мертвого моря
до Єрусалиму. Навколо нас у пустелі
йшли військові навчання:
безшумні танки, витягнуті зі сну, пересувалися
наче лунатики.
Яскравий світ фар авто кохання
вихоплював із темряви пустельних тварин.
Їх очі виблискували, а потім їх або давили,
або вони поверталися у темряву.
Решту ночі
я був просидів вдома, намагаючись відокремити
слова від емоцій
як це робить філателіст, що відокремлює
поштові марки від конвертів,
для того, щоби потім розкласти їх рівними рядками
згідно їх чудових кольорів.