Рецензия на «Ты не та...» (Малых Ирина Валерьевна)

По-другому отвечать не умею, как-то так:

Я відчуваю навесні
Як лізуть подумки шалені,
Згортають, зламують мене
І вдень, і вранці, і вночі.
Виймають серце ті пісні
Що скаржаться на повсякдення,
Що пише хлопець олівцем
Лише для неї на листі...

І я лягаю спати сам,
Мені потрібен відпочинок.
Та на світанок десь лише
Я мабуть дочекаюсь сна.
І знов вклонюсь її очам,
Не засоромлюсь свого вчинка.
І захоплюсь ще більше нею,
Тому що іншая вона...

Вона - не ти, вона - не ти
І я люблю її за те, що
Вона не ти...

Переінакшу свій досуг,
Не буду жити під копірку.
На згадку цього часу вщерть
Зіпсую віршами листи.
Душа познає сотні рук,
Прямолінійність прийде з віком.
І зможу я тобі нарешті
Сказати, що вона – не ти...

Вона - не ти, вона - не ти
І я люблю її за те, що
Вона не ти...

І непомітно, як бува,
Твоє намисто вийшло з моди.
Знов проти течії життя
Кудись прямує пособі.
Не знав як втілити в слова
Твоєю здивування вродой
Та розуміння, що ти краща,
Але кохаю я її...

Вона - не ти, вона - не ти
І я люблю її за те, що
Вона не ти.

А Ваш стих очень понравился))

Евгений Яланский   07.08.2012 12:31   •   Заявить о нарушении