Рецензия на «28 строк» (Ёлка Моталка)
Ух.... зацепило. Привет Анне Горенко-Ахматовой... держитесь. Если позволите,проба на украинском Замріє в патоці ріка і розкує весь солод паром долонь затерпла суєта уже в захована у тобі в кишенях. Там де Роду-рік - не Виріє, бо там конає серце.... Ропою окріп прорива повік затори... Ми розлучаємось повік, мов хвиля з морем не шерхкість викамінених лиць не паперовість вуст недужих де в цьому двійко слів луна, а може ще? де наше? Немов-би час - ця сніжна голова, Що в міддю чаш уже блукає. і нам здається сон - самим заділля взять, і знаємо: знечів"я - з нами буде Так все нещиро й тріскається лід останніх, на сходинках перегонів де зорі в казані нам не дають отвіт А в Волопаса на плечі живе Погода і ти - іще від любощів - мені коханніший... аніж було все літо. Иван Славко 28.03.2013 04:25 • Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
