Здравствуй, Аня. Удивила своим визитом.

Ну и что, что молчун? Молчи себе на здоровье. Можешь хоть в ЧС меня отправить, я все равно писать буду, потому что хочется писать, вот и пишу.

Удивила связностью предложений в своей рецензии. В своих стихах ты не такая. Кто бы мог подумать, что, оказывается, ты способна на осмысленную речь. Не ожидал, не ожидал... Удивила очень.

Спасибо за визит, приходи ещё, дверь открыта.

Братислав Либертус-Кармина   09.08.2021 16:24   Заявить о нарушении

Я приду и буду читать. Не обещаю, что оставлю рецензии. Мне правда понравилось. Во-первых, я люблю романтические сюжеты. Во-вторых, я люблю песни.

Заранее приношу извинения за необходимость стирать рецензии. Но мне так легче дышится.

Хорошего тебя дня! Кстати, я совсем недавно посадила куст чайной розы но с белым цветами.

Анна Иделевич   09.08.2021 16:34   Заявить о нарушении

С белыми цветами это редкость. Они обычно либо светло-розовые, либо средне-розовые, либо темно-розовые, - это самые распространенные расцветки. У нас дома росли светло-розовые.

Лепестки можно не только на варенье пускать, но и сушить их на чай. Когда у нас дома сахара не было, то мы лепестки просто сушили.

Ещё, я видел, срезают нераспустившиеся маленькие бутончики, и сушат их тоже. Но очевидно, что сохнут они дольше. Я не пробовал.

В общем, мед медом, а содержать плантацию кустов чайной розы - само по себе бизнес прибыльный. А если ещё и мед собирать... Ммм!... Это же ещё сколько дополнительной прибыли. Как представлю - губки облизываю.

А всё-таки, мне интересно было бы посмотреть на белую чайную розу. Пытаюсь представить себе цвет варенья... Это что, оно вообще бесцветное получится? А сушеные лепестки какого цвета будут? Даже представить не умею. Светло-розовые, когда высыхают, то темнеют, и становятся бордовыми. А белые какими тогда?...

В общем, стало любопытно.

Братислав Либертус-Кармина   09.08.2021 17:31   Заявить о нарушении

Они становятся бледно-кремовыми. Иногда, если правильно сушить, остаются почти белыми. Варенье из них не белое, конечно, цвета топленого молока или слоновой кости. От сахара ещё зависит.

Луи Не Армстронг   11.08.2021 07:32   Заявить о нарушении

Любопытно... Спасибо, Луи.

Братислав Либертус-Кармина   11.08.2021 07:46   Заявить о нарушении

Да не за что) я больше люблю из лепестков шиповника.
Вчера пекла бисквитный рулет как раз и, перед тем как свернуть, смазывала этим вареньем)

Луи Не Армстронг   11.08.2021 07:53   Заявить о нарушении

Я навіть не знав, що із них теж варять. Їх же мало просто...

Хотілося би скуштувати, і порівняти.

Братислав Либертус-Кармина   11.08.2021 07:57   Заявить о нарушении

А ще я пам'ятаю, колись у дитинстві куштував варення із фізаліса: тьотя Маруся вирощувала вдома фізаліс одного року, і зварила з нього варення та компот, і дала скуштувати і нам. Враження залишилися найприємніші. Хотілося би повторити якось.

Отож, коли бачу у супермаркетах у продажу фізаліс, то кожен раз пригадую те варення тітки Марії. Але як погляну на цінник, то погано стає, листаю мимо.

Братислав Либертус-Кармина   11.08.2021 08:01   Заявить о нарушении

До речі, про збіг імен:

Мого батька звали Анатолій, його батьків звали Віктор та Марія, і ще у нього була сестра Ольга.

А мою матір звали Ольгою, у неї була сестра: Марія, у Марії був син Анатолій. Причому, на момент одруження моїх батьків, діти Марії вже усі народилися.

Мого чоловіка звали Віктор.

От, нібито, не такі вже і розповсюджені імена, але де Карелія, а де Україна, а у двох родинах стільки спільних імен, і ці дві родини стали одною.

До речі, це погана прикмета, коли в родині є тезки: один із двох тезок обов'язково помре передчасно.

Власне, так і сталося: Віктор, Марія, і Анатолій з боку карельської моєї родини вже померли, залишилася тільки Ольга (якщо вона досі жива, у чому не впевнений, зогляду того, що вона опинилася на вулиці, і станом на 2011-й не отримувала навіть медичної допомоги, якої потребувала, бо не мала ані документів, ані страховки)... Ну, і з боку української родини Марія теж померла. Але: карельська Марія померла у глибокій старості, а українська Марія померла передчасно, доволі молодою, хоча усе життя була квітучою жінкою, і ніколи не мала проблем зі здоров'ям. Мій батько теж помер передчасно: йому був лише 51 рік, йому би ще жити і жити...

Дочка Марії Валентина вийшла заміж за Олександра, і сина свого вони теж назвали Олександром, і старший Олександр загинув молодим, менший залишився сиротою ще у дитячому віці...

Тобто, прикмета про тезок у одній родині - не бреше. Тому я навмисне вибирав своїм дітям рідкісні імена, щоби не було шансу для збігу у майбутньому.

Так, згадалося, захотілося поділитися думками.

Братислав Либертус-Кармина   11.08.2021 08:29   Заявить о нарушении