Рецензия на «Свiтанок» (Наталия Яворская)
Ну, що ж: помрій, моя красуне, Втамуй і смуток, і печаль. Чи ж випадуть щасливі рУни, Чи знов чкурне коханий в даль? Та... може і не стАлось дИва, Як і любові не булО... Хіба ти з ним булА б щаслива? Невже не відчувала зло? Наповни сЕрденько світанком, Вмий личко свіжістю струмка, Надію пЕсти тихим рАнком, Щоб дОленька булА стрімка, Щоб радість щира, стоголоса Коханням пОвнила життя, Вплітай барвінок в довгі коси, Та вір у добре майбуттЯ. Вірш сподобався. Я ніколи не пишу коментарів на нецікаві роботи. Ваша - "зачепила". З повагою до творчої особистості просто А.К. Андрей Королёв 7 07.03.2024 01:35 • Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
