http://www.stihi.ru/2011/09/13/699
Тело пьянеет… Так в радость восторг бытия…
И волноваться, печалиться больше не надо –
Сладкой на вкус стала грусть одинокого сада,
Радуй прозреньем, Любовь неземная моя, -
Так необычна осенней поры новизна,
Так необычна сама я – терпка, кармазинна –
Только вчера суждено было горестно стынуть,
Ну, а теперь снова пылкой любовью полна!
Лета картинность в раздольную осень вплелась -
И красота разлилась, расцвела безмятежно…
В прошлом разлад… И стремительна, звана, безгрешна
Мига возвышенность, ты, наконец-то, сбылась…
В осень ныряет душа, от cтенаний свободна,
Радуй, Любовь моя! Сердцу отрада угодна!
2011
Оригинал
Тіло п'яніє...То вир молодого вина...
Всі хвилювання, всі болі й квиління позаду -
Смаком солодкого суму самотнього саду,
Радуй віднині, Любове моя неземна, -
Зовсім незвична картатість осінніх одеж,
Зовсім незвична сама я - терпка, кармазинна -
Тільки була ще льодово-застуджена, зимна,
А відтепер гарячкую коханням без меж !
Літа картинність у осінь розлогу вплелась,
І ліпота лінькувато розлилась органна...
Незмир в минувшині...Клична, стрімка, бездоганна
Миті високість, нарешті, в мені відбулась...
В осінь пірнає душа від жалоби розкута -
Радуй, Любове моя, і намріяна, й збута!
Иллюстрация из Интернета.