Запрятав боль... Маргарита Метелецкая

Валентина Агапова
         http://www.stihi.ru/2012/01/19/5208

Запрятав боль свою и грусть,
Опять о счастье размечталась.
Но ты - не ждёшь… Что мне осталось?
Наверно, горько усмехнусь…

Возврата нет, как ни стремись,
В цветущий сад черешен диких,
Где нас счастливых, ясноликих
Приветствовала страстно жизнь…

Но без сомнения молюсь
За таинства любви, что Богом
Нам явлены… Души восторгом
И нежностью безмерно льюсь…

Хотя итогом – о свиданье
Непонятые предсказанья…

Оригинал

Зніяковіло посміхнусь,
Сховавши щемність і осмуту,
Себе, замріяну й забуту,
Несу незнаному комусь...

Невже немає вороття
В той сад у квітках аличових,
Де нас, щасливих, ясночолих,
Вітало пристрасне життя?

Але нестримно помолюсь
За таїнства богоявлені -
В любові паростки червлені
Я ніжністю щоденно ллюсь,

Хоч підсумком - сумне юродство
Та невідгадані пророцтва...