Для грёз моих -- пора ночная…
Чуть день притихший за порог,
Они кружатся, расцветают
Как фейерверка огонёк.
Приходят рифмы ниоткуда,
И в розоватом полусне,
Мой несравненный, нежный, чудный,
Ты вновь являешься ко мне.
Волшебной дымкой всё укрыто,
Размыты очертанья все…
Вот я -- наивной юной Ритой
Купаюсь в сказочной росе.
Вот звёзды как цветы омелы,
Стоим под ними мы вдвоём,
Ты – сильный, мужественный, смелый,
Я – счастье робкое твоё… )
*
Уявний світ мій ніч вітає,
І тільки день принишклий смерк -
Кружляє він і розквітає,
Мов загадковий феєрверк...
Навіюються звідкісь рими...
І у рожевім напівсні
І ніжний, і неповторимий
Ти знов ввижаєшся мені...
Все вкрите чарівною млою,
Казкові обриси усі...
Собі здаюся молодою,
Купаюсь у рясній росі...
Зірки, мов гілочки омели,
І ми удвох стаєм під них...
Тремчу...Ти дивишся на мене,
Немов закоханий жених...
http://www.stihi.ru/2010/10/24/9196