Перевод с украинского
http://www.stihi.ru/2009/12/02/3121
Изящно мелькающий веер
С нещадным сражается зноем.
Мобильник смолкает … и веет,
Разлука своим непокоем.
В нём мысленно только возможно
Коснуться лица дорогого,
Точнее клише, что несложно
Придумать от чувства хмельного…
Безмерно разлившейся грустью,
Аукнется мир пустотою.
Боль чувствам становится сутью,
Платочку – солёной слезою…
Нет рядом со мною такого,
Которому б я доверяла?
Свеча догорать уж готова,
А я всё себя укоряла…
За то, что, забывши про грозы,
Весенние вижу картины.
Опасны сентябрьские грёзы
Для, в мае отцветшей, калины.
Оригинал:
Тендітне віяло бринить…
Тендітне віяло бринить,
Ганяючи нестерпну спеку...
"Мобілка" змовкне. І за мить
Ти знову будеш так далеко,
Що можна подумки лише
Погладити твоє обличчя...
Крізь заяложене кліше
Чи відчуваєш тихий відчай
І ту безмежну самоту,
Коли весь світ, неначе пустка,
І днину спалену оту,
Де свідки біль та мокра хустка?
Коли відсутнє те плече,
Якому згодна довіряти,
Коли у серці сіль пече?
І тільки можна докоряти
Собі за вигадку обманну
Посеред вересня заграв,
Гудити старість безталанну,
Бо цвіт калиновий опав...