(Навіяне ритмікою і колами на воді звідси:
http://www.stihi.ru/2013/07/03/1274)
Моя прикладена до ран,
чужому суджена,
між нами виросла пора —
стіна відчуження.
Такої долі нанесла
любов для кожного,
що ні крила, ані весла,
ні ототожнення.
Я усміхаюся — ти є
на світі гідному,
з тобою світло настає,
йому потрібні ми.
Йому так легко на очах
переливатися
із моря рухів у печаль,
у жмурки гратися.
Влягайтесь кола на воді,
а рай — за спинами.
Я знаю — янгол — мій водій
поміж хвилинами.
У самоті — не в однині,
а поза відчаєм.
Я воскрешаю кожне ‘ні’—
себе засвічую.
24 Липня, 2013