Рыдает осень

Ладомир Михайлов
Рыдает осень ветром беспокойным
И слёзы льёт отчаянным дождём.
Бедняга тополь, тополь оголённый
Склонился над истерзанным листком.

Размыты краски серостью тумана.
Торит к зиме прохлада грустный путь.
Шатаюсь я, не потому, что пьяный -
Мне радость лета больше не вернуть.

Грущу. В ненастье тёплые картины.
И не пишу давно уже стихов.
В душе все мысли, будто бы руины -
Печаль ведёт на привязи грехов. 

Переклад мовою Віри Бондаренко-Михайлової

http://www.stihi.ru/2019/06/01/4735
 

Голосить осінь вітром відчайдушним
І сльози ллє пронизливим дощем.
Тополя бідна, гола й простодушна
Схилмлась над потріпаним плащем.

Розмиті фарби сірістю туману.
Торує прохолодна шлях зимі.
Хитаюсь я і не тому, що п'яний -
Не вернуться у літо мої дні.

Нудьга. Змарніли теплії картини
І не пишу давно я вже віршів.
В душі всі думи, нібито руїни -
Печаль веде на прив' язі гріхів.