Дафінка Станева
Я І МОРЕ
В осінній порі своїй, море, я знов неспокійна —
ось літа буяння розтало, таке молоде.
З тобою дорога мені увижається мрійна,
хоч бачу, що сонце тужливо до заходу йде.
Давно вже, як кинула в море святковії шати,
та чую — у крові пульсує дух вільних чайок.
Іду у печалі до тебе утіхи шукати —
у місячнім сяйві танцюю на хвилях танок.
А пісня всевічна в тобі не стихає ніколи,
і хвилі сріблясті мелодії пишуть в цю мить.
Тут будні стихають — немає кумирів довкола,
душа моя вільною хмаркою тут майорить.
(переклад з болгарської — Любов Цай)
http://www.stihi.ru/2014/08/03/4248