Автор: Людмила Юферова
Перевела с украинского языка Инесса Соколова
КОЛОДЕЦ (2-й вариант перевода)
От давности печальной двух столетий
Прапрадедов колодец вижу, жив.
Присел в сугроб, и тут же снежный ветер
Прикрыл с избытком, не жалея сил.
Душа стремится к небу, но продрогла,
Зрачки воспринимают солнца круг.
По верху есть ледок – с ажуром стёкла. (2 - похож на стекла)
А ветер крутит ручку… снег – как пух…
Он удивлён: никто к нему не ходит,
Давненько рядом не было людей,
Хотя так много лет в лицо всех помнит –
И сотни уст, и тысячи очей…
Раздумья к землякам и Богу манят…
Зима пуховым пледом снег кладёт…
Сегодня от колодца только память
С пустым ведром без радости идёт.
1-й вариант перевода на http://www.stihi.ru/2016/01/15/4715
---------------------------------------------------------
Оригинал
на http://www.stihi.ru/2016/01/14/6501
КРИНИЦЯ
В полоні двохсотлітньої зажури
Криниця прапрабатьківська дріма.
Вона присіла в сніжні кучугури,
Які так щедро кинула зима.
Її душа зліта до небозводу,
В зіницях промінь сонця не затух,
Окрай цебрин – химерні скельця льоду,
І корбу крутить вітер-відчайдух.
Дивується криниця і не знає,
Чого так довго не було людей,
Вона ж усіх в обличчя пам’ятає,
І сотні вуст, і тисячі очей…
Думки про земляків до Бога манять…
Зима на ковдри білий пух пряде…
Сьогодні від криниці тільки пам’ять
Із відрами порожніми іде…