Катерина Цуммер
http://www.stihi.ru/2008/02/27/147
У ангела обвуглилась душа.
І очі ось від льоду вже осліпли.
Пір’їни виривав, не поспішав
Обман терзав його, не згірш од відьми.
В ріці гарячій сліз людських , недоль
Обпік він ноги. Стаючи по краю
На місиво і душ людських мозоль,
Сам загубив він віру в силу раю.
Коханням закривався, як щитом
Від гострих стріл. Та встати вже несила.
На плечах світ важкий проліз горбом,
І ангел, надірвавшись, скинув крила.