http://www.stihi.ru/2016/06/27/3474
Оригинал:
Все ніяк не побачимось – ніколи.
Ці турботи... Їх – безліч, навік.
Ти не кажеш, та, начебто, нібито,
щось замислився чоловік...
Ми безгрішні – нема чого каятись.
Дві-три кави, та й ті – мимохідь...
Дві-три кави: всміхались, не лаялись –
є безгрішним про що говорить...
Та недавно, зненацька, у натовпі
наші очі зустрілись на мить.
Я нікому на світі не радив би
так відчути, як серце болить...
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Всё никак не увидимся: некогда.
Ох, уж эти проблемы – навек.
Ты молчунья… да словно бы нехотя,
всё ж задумался я, человек…
Мы безгрешны, и незачем каяться.
Два-три кофе умерили прыть.
Да, два-три… улыбались: не лаять же! –
есть безгрешным о чём говорить…
Но недавно, в толпе…не без этого:
встреча глаз – что судеб монолит.
…Никому бы другим не советовал
ощутить, как же сердце болит…