Заплутал в ночи по росам
Ясный месяц в небесах,
Землю осветил, покосы,
Серебро на тополях.
Осветил все дивным светом
От щедрот своей руки.
Тропки все по белу свету,
Пораскинул рушники.
Степь тиха под светлым небом,
Млечный путь чуть задремал.
Тополь кроной взмыл до неба,
Как, наверное, мечтал.
Капли звезд, янтарны бусы,
И до звезд рукой подать…
Ветви милы – косы русы.
Как все хочется объять.
Игорь Ярин
Заблукав вночі по росах
ясний Місяць ізгори,
білі роси по покосах
і в сріблинах явори.
Все осяяв білим світлом
доста з щедрої руки
і доріг по всьому світу
порозкинув рушники.
Степ затих під сяйним небом
і Чумацький шлях дрімав,
явір віти звів до неба,
наче його обіймав.
І здавався світ в краплинах,
мов намисто з бурштину.
Вже під Місяцем все біле
й до душі ті коси милі,
сподіваюсь, пригорну.
http://www.stihi.ru/2015/10/06/9569