http://www.stihi.ru/2017/05/03/10426
Оригінал:
А можна – до тебе? От просто і зараз – до тебе?
Покинути все, і – до тебе – шаленим таксі.
Всміхатися – сонячно – заздрісним зливі і небу.
Стискати букет випадкових конвалій в руці.
Промовити «я» оксамитове – в ніс домофону.
Нестримано з кнопкою ліфта сваритись: «Давай!»
Дивитись на сходи і мріяти про перегони
Зі зрадницьким ліфтом, повільним уже через край...
Ти просто скажи ледве чутне: «Завжди тобі рада...»
А далі – ні зливи, ні відстані я не боюсь...
І ти пам'ятаєш, у мене одна лише вада –
Я просто з порога в любові твоїй розчинюсь...
Переклад з української Світлани Груздєвої:
А можно – к тебе? Так вот просто и сразу, в порыве?
Забыть все дела – и к тебе в ошалевшем такси.
И с небом, и ливнем смеяться в потоке, в прорыве,
Сжимая букетик из ландышей в каплях росы.
Промолвить лишь «я» бархатистым своим баритоном.
Несдержанно кнопке подъёмника кинуть: «Давай!»
Глядеть на ступени, мечтая о всех перегонах
В предательском лифте, медлительном, словно «вай-фай»…
Ты просто скажи еле слышно: «Всегда тебе рада…»
А после – ни ливня, ни прочих преград не боюсь…
Ты помнишь, родная, существенный мой недостаток:
Я просто с порога в любови твоей растворюсь…
Аватар Автора оригинала