Автор: Миклош Форма, Украина
Перевод Инессы Соколовой
***
При глубине всех чувств – той глубине,
при разуме, не властном над тобою,
приходит вдруг сомнение в любови,
и ты ещё не доверяешь мне.
Не я тому виною, нет, не я.
Кусают локти пусть антипоэты,
кто прозу подносил, а не сонеты.
Конечно, не для них любовь твоя.
Я ж искренно и верю, и люблю.
Моя любовь – из тех великих, вечных
и настоящих, добрых и сердечных –
ответную к себе я намолю…
----------------
Оригинал
http://www.stihi.ru/2017/06/28/1505
***
У глибині твоїй – тій глибині,
де ти сама не владна над собою,
існує недовіра до любові,
і ти ще не довірилась мені.
Не я у тому винен, ні, не я.
Хай сором мучить тих в житті твоєму,
хто прозу дарував, а не поему,
тих, ким любов скалічена твоя.
А я – насправді вірю і люблю.
Любов моя – із тих любовей вічних,
із справжніх, добрих, теплих і магічних –
і я любов любов'ю намолю...