http://www.stihi.ru/2009/10/29/1511
Оригінал:
………….У Карпатах невгасима спека…
…………... Христина Керита
……Хай не розбудить смутку телефон…
………….. Ліна Костенко
Ідуть рясні у Цюриху дощі.
Минає липень – відцвітають липи,
Щемливо-ніжним запахом облиті,
Такі ж, як рідні…
В Цюриху – дощі.
Але душа втікає до тепла –
гей на плаєчку хлопці зрана косять,
а ти вплітаєш квіти у волосся –
в холоднім Цюриху очікуєш тепла.
Відлунює мовчанням телефон,
Нестерпна спека спалює Карпати...
Живлющої вологи не діждати.
В химерний сон поринув телефон…
Йому байдуже – спека чи дощі,
Всевладдя неминучої погоди…
Егей, небого, хто ж тобі догодить?
В Карпатах – спека. В Цюриху – дощі.
..........................
Чого ж чекати? Марні всі слова.
Змінила картку – оминула долю.
Чи обманула. Серце приневолю –
мовчатиму. Бо марні всі слова…
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
...…В Карпатах не погашена жара. /Христина Керита/
……Хай не розбудить смутку телефон…/Л.Костенко/
А в Цюрихе без продыху дожди.
Июль в отлёте. Отцветают липы.
Щемяще-нежным запахом облиты,
Как те, родные…
В Цюрихе – дожди.
Ну, а душе так хочется тепла:
на склонах парни спозаранку косят,
а ты себе цветы вплетаешь в косы –
и ждёшь в холодном Цюрихе тепла.
Молчаньем отдаётся телефон.
Жара под сорок спалит все Карпаты...
Живительной бы влаги – как расплаты.
Но телефон попал в химерный сон…
Ему не всё ль равно: жара?..дожди?..
Тебе всевластие погоды важно...
Как трудо угодить тебе, бедняжка...
Жара в Карпатах. В Цюрихе дожди.
……………………………………..
\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\
Чего же ждать мне? Все слова не в счёт.
Заменой симки обмину я долю
Иль обману… но сердце приневолю
к молчанию…как на переучёт.